Володимир Михайлюк народився 28 липня 1993 року в с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Закінчивши школу, з вересня 2008 року по червень 2012 року навчався у Надвірнянському коледжі на спеціальності «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».

Після закінчення коледжу проходив службу в Збройних Силах України. Після строкової служби вступив на навчання до Національного університету «Львівська політехніка»,  який закінчив у 2015 році, здобувши ступінь бакалавра з автомобільного транспору.

Як доброволець з 05 липня по 26 серпня 2014 року приймав участь в Антитерористичній операції в Донецькій області, а з 10 листопада 2014 року по 24 лютого 2015 року – в Донецькій та Луганській областях, брав участь у визволенні Дебальцево та потрапив в оточення.

З березня 2015 року трудився Володимир в ДП «Надвірнянське лісове господарство» на посаді майстра лісу в Пасічнянському лісництві.

Без відриву від виробництва (2016-2018) здобув другу професійну освіту в Національному лісотехнічному університеті України, де отримав кваліфікацію спеціаліста з лісового господарства.

За мужність та героїзм, вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України, самовідданість і високий професіоналізм під час бойових дій на Сході України був нагороджений:

– Подякою Голови Державного агентства лісових ресурсів України, 2017;

– Грамотою Івано-Франківського ОУЛМГ, 2017;

– Почесною відзнакою «Оперативно-тактичне угрупування Луганськ», 2018;

– Грамотою Міністерства оборони України, 2018;

– Іменним годинником начальника Івано-Франківського ОУЛМГ, 2018;

– орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), 2022.

Одружений з 2015 року, виховував двох донечок. Дружина Володимира Анна після смерті чоловіка 5 жовтня 2022 року сама призвалася до Збройних сил України. «З 2014 року він був у Дебальцевому, в котлі. Вони виходили звідти з великими втратами, мало повернулося живих. Але він вийшов тоді, у 2014 році. Він завжди був героєм, був справжнім батьком і люблячим чоловіком», — розповідала Анна Михайлюк коресподентам Суспільного.

З лютого 2019 перебував на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом, прослужив від старшого солдата до молодшого лейтенанта. Перебуваючи на службі за контрактом закінчив Львівську академію сухопутних військ.

«Володимир був одними з перших, хто долучився до боротьби проти окупанта та загинув відстоюючи цінності, в які вірив, які боронив, які хотів передати наступним поколінням»

Був командиром танкового взводу танкової роти, героїчно загинув 1 серпня 2022 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Семигір’я Донецької області. «…Ніколи не міг сидіти в кабінеті, хотів завжди до танків… З другого дня війни пішов зразу в бій… Спочатку Київ, Гостомель, Буча, Ірпінь, потім Харківщина, далі переїзд в Донецьку область… Зранку 1 серпня 2022 року пішли на штурм… Був дуже важкий бій… Було пекло… Володимир Михайлюк вирішив прикрити танком відступаючу піхоту, відійти останнім… На жаль, при відході Володимир загинув», - так з жалем і сумом розповідав про свого бойового побратима Володимира Михайлюка, з яким познайомився за півроку до початку війни, Дмитро Аніщуков, командир 214 спеціального штурмового батальйону OPFOR, в якому служив загиблий воїн.

Володимир прагнув зробити цей світ кращим та віддав за це своє життя, захищаючи наш спокій та Україну до кінця.

Поховали Героя на цвинтарі у рідному селі Пасічна де народився і виріс Володимир.

ЙОГО ЖИТТЯ ЗАКРЕСЛИЛА ВІЙНА, ТА ПАМ'ЯТЬ НАША ЗБЕРЕЖЕ НАВІКИ!