Тарас Іваночко народився 8 травня 1980 р. у місті Івано-Франківську.

Дитинство та юність провів у місті Надвірна. Закінчив Надвірнянську  загальноосвітню школу №3.

У 1995-1999 роках був студентом Івано-Франківського автотранспортного технікуму (нині ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ»). Навчався за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Здобув кваліфікацію технік-механік. Після закінчення технікуму навчався в Українському державному лісотехнічному університеті, де здобув кваліфікацію інженера-механіка. Працював у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» пройшовши шлях від слюсаря до механіка установки. 

На другий день повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, Тарас приєднався до лав ЗСУ. На сторінках ресурсу Герої Надвірнянської громади містяться спогади Матері Героя: «Я відчувала, що Тарас піде в перших рядах і подзвонила йому. Кажу: «Тарасе, не йди сам у військомат, дочекайся повістки». Але він вже говорив зі мною з військомату. Сказав: «Мамо, хто піде всіх вас захищати, якщо не такі хлопці, як я. Я все зважив і вирішив, що треба йти захищати Україну».

Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на посаді стрільця-санітара. Разом із побратимами воював у найгарячіших точках фронту. За час служби був нагороджений нагрудним знаком 10-ї ОГШБ за успішно виконані бойові завдання.

«Солдат Тарас Іваночко був хороброю та вольовою людиною. Він підтримував побратимів в дуже складних бойових ситуаціях. Ми з ним попадали під шквальний мінометний обстріл біля Врубівки, що на Луганщині. Разом виходили з оточення. Потім були Яковлівка і Спірне. Тарас завжди був спокійним і щирим, з почуттям гумору. Це психологічно допомагало всім, хто поряд. Солдат Тарас Іваночко був лідером та прикладом серед бійців — таких людей перемогти неможливо», - так згадував Героя його побратим молодший сержант Святослав Ілько.

42-річний боєць Тарас Іваночко, позивний Шевченко, загинув 7 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Спірне під Бахмутом на Донеччині. Автомобіль українських захисників підірвався на ворожій міні.

Був одним із кращих стрільців". На війні загинув військовий з Івано-Франківщини Тарас Іваночко.

Тарас був добрим, мужнім, сміливим, працьовитим. Надзвичайно любив прогулянки лісом. Любив рибалити з друзями, ходити в ліс по гриби. Любив пікніки з сім’єю і відпочинок в родинному колі. Мав особливе хобі — робив кораблі в пляшках, кораблі мрії. Хотів у майбутньому зробити багато таких сувенірів. На даний час зроблено для рідних і друзів декілька (до 10 шт).

Світлини зі сторінки Герої Надвірнянської громади

Був  люблячим чоловіком для дружини, з якою прожив понад 18 років,  і батьком для двох донечок – Богдани і Вікторії. «У житті Тарас був спокійним і стриманим, але розумним і розсудливим, завжди готовим допомогти. Мав золоті руки, за що б не брався, все йому вдавалося. Мені з дітьми його дуже не вистачає. Але він завжди з нами, в наших думках і серцях. Він був найкращий, таких, як він, більше немає.

Мій тато – Герой
Ти прокинувся не вдома-
В окопах рідної землі,
Ти прокинувся у пеклі –
Від вибухів у стороні.
-Що за пекло? – питаєш ти,
А побратими відповідають:
Отямся! Ти на війні!
Ти відчуваєш, як сумуєш,
Як рветься серце вглибині.
Дружина, діти, рідна мати
Молитву вдома промовля
І раптом – хлопці-побратими:
У бій! Слава Україні! – вигук луна.
Ти підіймаєшся і йдеш за ними
Захищати нашу Батьківщину.
Нашу сильну, незалежну,
Вільну й славну Україну!

Поховали захисника на Алеї Слави на Надвірнянської кладовищі Навічно 42: Надвірнянська громада попрощалася з стрільцем-санітаром Тарасом Іваночком

За мирне небо над нашими головами він віддав найцінніше – власне життя.