Міжнародний день рідної мови

Per aspera ad astra

Крізь терни до зірок (лат)

«МОВО!  ...ПРЕСВЯТАЯ БОГОРОДИЦЕ НАШОГО НАРОДУ! З ЧОРНОЗЕМУ, З ЛЮБИСТКУ... З ДНІПРОВСЬКОЇ ВОДИ, ВІД ЗОРІ І МІСЯЦЯ НАРОДЖЕНА ...ЯНИЧАРАМИ В СТЕПУ ПІЙМАНА... В РАБСТВО ЗА БЕЗЦІНЬ НА ТОРГОВИЩІ ПРОДАНА... ПОВЕРНИСЯ ДО НАШОЇ ХАТИ, ЗВІДКИ ТЕБЕ ВИГНАНО... .»

Катерина Мотрич

Мабуть,  важко було б підшукати більш  промовисті слова, ніжніші, дорожчі й болючіші вислови сентиментів про нашу мову, майстерно сплетених з "любистку"..."євшан-зілля"..."дніпровської води..." під сяйвом золотисто-небесним та колючою терниною "зловісного валуєвського терновища", де "чортополох звиродніння й "будяки бездуховності", "осот безпам'ятства", "запроданства", де мова "... за гак на ребро повішена дітьми-покруччями" на "хресті мук розіп’ята", "де диявол справив моторошне весілля...", що їх Катерина Мотрич своєю щирою українською душею сплела у тернистий вінок історичної реальності нашої рідної мови. Вона дарує його сумлінню своїх земляків у сучасній Україні та всім українцям за кордоном. І то конче - для «спасіння» нашого українства.

Здається, що немає у всьому світі такої зворушливої молитви до того, що об’єднує усіх. І це не диво, бо жодна мова не зазнала такого жорстокого переслідування й терору, як наша впродовж довгих століть. І то від кожного окупанта і всякими способами, включно до актів офіційної заборони державою і ... "християнською" церквою. Тому ж, кожен українець-патріот повинен обов'язково їх знати й ознайомлювати всіх, а головне молодь, з тернистим шляхом нашої солов’їної української мови. Із шляхом, що зготовили були народові наші "добрі старші слов'янські брати", що розпочався вже невдовзі після лихоносної Переяславської Угоди /1654/ та далеко ще до трагічного бою під Полтавою /1709/, за царя Петра І, який "відкрив Росії вікно культури в Європу"!

Мабуть, всі погодяться з висловлюванням, що найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, і пам'ять, і  досвід, почування, мрії.


Вашій увазі пропонуються документи, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови.

Тернистий шлях української мови

Перші бібліотеки з'явились на Русі в XI столітті. Були це збірки грецьких рукописів, а також слов'янські переклади богословської літератури та богослужебних книг. Найбільші книгозбірні мали Києво-Печерський монастир та Софіївський собор, при якому за часів Ярослава Мудрого працювало немало переписувачів. Мали свої бібліотеки й освічені бояри та удільні князі. Все це багатство було знищене.

1626 рік. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до св.Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, замість них завести московські видання.

1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною в майбутньому купувати українські книги.

1669 рік. Після Люблінської унії - гоніння на українські книги, надруковані на польській території.

1672 рік. Указ про заборону в містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.

1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том «Четьї-мінеї» Дмитра Ростовського.

1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги «Четьї-мінеї» Данила Заточника звелено спалити.

1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг укрмовою.

1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.

1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на  Україні не друкувати, закриття  24 українських друкарень.

20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голицину, щоб «во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и куртиозные письма, а также книги исторические, рукописные и печатные».

1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.

1729 рік. Наказ Петра І про переписування на Україні державних постанов та розпоряджень на російську мову.

1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 - 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 році було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Уже перепис 1897 року показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.

1763 рік. Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним - ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.

1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.

1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

1785 рік. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії здійснювати молитви, відправи  російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.

1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.

1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов» у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.

1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.

1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.

1859 рік. «Абеткова війна»: граф Глуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт.

1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може».

1869 рік. «Закон чиновникам усіх відомств». Призначалась значна доплата за русифікацію.

1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами,заборона українських вистав. Невипадково хор Миколи Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.

1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.

1888 рік. Указ Олександра III "Про заборону вживання в
офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».

1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону, української читанки та книг для дітей.

1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою

1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.

1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

1921 -1923 роки. Голод на Україні.

1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства.

1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою «світового співтовариства» акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови. У містах введено карткову систему та паспорти.

1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов’язкове вивчення в школах республіки російської мови.                                                                          

1939 рік. Після «визволення» Західної України – закриття українських шкіл.

1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.

1947 рік. Лазар Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знову депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

1962 рік. Репресії проти захисників української мови.

1975 рік. Нова цензура «Кобзаря» Т.Шевченка.

А далі “сталінський терор”, “хрущовська відлига”, яка дала нам багато імен, від яких війнуло подихом вільної людини, гідної своєї мови, своєї землі, свого народу. Серед них Василь Стус, Василь Симоненко, Микола Хвильовий.

З 1989 року («Закон про мови в УРСР») украïнська мова нарешті перестала бути служницею в ріднім домі та  здобула статус державноï.

У 1996 році  стаття 10 Конституції України проголосила: «Державною мовою в Україні є  українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист  мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Перед мовою відкриваються великi можливостi. Ось тiльки нам, украïнцям, треба навчитися ïï поважати, цінувати, вважати рiдною, найкращою. Бо мова - це сутнiсть людини, це першоелемент народу, Нацiï. Це не лише засiб творчостi, хоч i це ïï величезний пласт, це - Душа народу, Самобутнiсть, Неповторнiсть.

У Франції, за допомогою комп'ютеризації встановлено, що українська мова є однією з найстаріших мов і однією з наймилозвучніших світових. А так званий «старший брат», який упродовж віків тільки те й робив, що нищив чужі землі і цілі народи, «визволяв» чужі території, неспроможний повністю знищити великий український народ, з усією ненавистю і люттю накинувся на чарівну українську мову, яка входить  у п’ятірку найкращих мов світу, з метою повного її знищення.

Ти — весь у слові, як у сповиткові, 
З колиски до калини при горбі... 
І вже коли ти похитнувсь у слові, 
Вважай, що похитнувся у собі (
Б. Олійник)

Виходячи з повищих фактів, а також, як писав проф. Юрій Шевельов, "що розвиток мови стоїть у найтіснішій залежності від політичних умов даної країни", не велике диво, що справа з українською мовою була складна. Але, беручи до уваги понад три століття всебічного терору, сам факт існування українські мови, а ще розвиток у трагічному масштабі, вже сам собою є незвичайно подиву гідний. Бо ж, на приклад, у порівнянні з Ірландією, де окупант був безпропорційно більше гуманний, там також, і то після несповна вісім десятиліть самостійності, на три мільйони населення всього 400 000, тобто коло 13%, говорить рідною кельтською мовою. То ж перед нашим народом, який пережив цей тернистий мовний шлях, який пережив пекло Голодомору 1933, Соловки, Сибір, потрібно таки низько схилити голову!

Із проголошенням самостійності України у шануючих себе українців по всьому світі, а зокрема на Рідній Землі, де вони найбільш потерпіли, зродились великі й оправдані сподівання, що, врешті - решт, віками "на хресті мук розп'ята" наша мова займе належне їй почесне місце у своїй, самостійній вже "хаті", звідки її було насильно вигнано, але вона вистояла!

Відгомін щирих молитов до мови лунає духовним відродженням молодшого покоління "Від Дону аж до Карпат"! - ...І мова наша повертається тріумфально до українських хат, так, як це й мусить бути у справді  Самостійній Українській Державі. Слава Україні та її борцям!                          


Рекомендована додаткова література на допомогу керівнику групи

  • Закон України "Про мови" // http://prosvitjanyn. org.ua/index.php?option=com_content &view =article &id = 251
  • Закон УРСР Про мови в Українській РСР http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/8312-11
  • Ніна Вірченко. Документи про заборону української мови (XVII – XX ст.). http://blog.i.ua/user/1052959/413744/
  • Хроніка заборон української мови. - http://bereh. net/ publ/ khronika_zaboron _ukrajinskoji _movy/6-1-0-68.

 

                     Циклова комісія філологічних дисциплін

JoomShaper