«Вклонімось низько до землі всім тим, хто в серці буде жити вічно…»

Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя;

 людина, яка присвятила своє життя служінню державі,

 себе одну – служінню багатьом.

                                                                                           Ефраїм Лессінг

Патріотизм – це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, спонукаючи робити великі і малі вчинки в ім’я своєї Батьківщини. Патріотизм – величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь,  виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.

У новій історії України День Гідності та Свободидержавне свято, яке має надзвичайно важливе значення, адже вшановуємо мужніх патріотів, які незламно стояли на захисті прав громадян і національних інтересів нашої країни.

Нагадаємо, 21 листопада шоста річниця Революції Гідності. Саме цими днями в Україні розпочалися Помаранчева революція 2004 року та Революція Гідності 2013 року. Ці події змінили історію нашої країни. А найтрагічнішою стала для українців боротьба за справедливість, що почалася рівно 6 років тому з Євромайдану. Згодом ця акція перетвориться в Революцію гідності та свободи. Протест у центрі столиці назвали Євромайданом, а найбільш активними його учасниками стали студенти. Ще через кілька днів мирна акція серед ночі перетвориться на жорстоке побоїще. 

Революція Гідності та Свободи стала однією з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, але назавжди змінила країну та українців. 

То ж  як все було?

День Гідності та Свободи є "наступником" Дня Свободи, адже 22 листопада українці з 2005 по 2011 рік відзначали події Помаранчевої революції.Попереднє свято скасував президент-утікач Віктор Янукович, але Майдан знову нагадав про себе 21 листопада 2013 року. На головну площу Києва на знак протесту проти рішень уряду вийшли люди, щоб не дозволити існуючій на той час владі припинити євроінтеграційний курс України.

21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну.

Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. А що ж було далі…  А далі – непідписання Угоди про асоціацію.

А далі – жорстоке побиття студентів у ніч з 24 на 25 листопада.

А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан, залитий кров’ю, барикади, шини… Революція Гідності!

Ніч на 30 листопада стала початком протистояння народу і силовиків. Пояснюючи жорстоке побиття мирних громадян бажанням поставити новорічну ялинку на головній площі столиці, влада ще більше розлютила і згуртувала Майдан. Так почалася Революція Гідності.

 Мирні зібрання студентства перетворилися в масові мітинги з палаючими шинами, «коктейлями Молотова» і бруківкою, що стала зброєю в руках протестувальників. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоюючи гідність та свободу, під час акцій протесту загинули 106 українців і ще понад 2 тис. отримали поранення.

І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. Більшість з них – молоді, сильні, ті, хто лише почав жити.

Україна на переломі. Зараз її майбутнє залежить від далекоглядності та рішучості лідерів, толерантності та зваженості у діях різних політичних сил, єдності та віри у власні сили народу.

Давня революційна приповідка каже: «Є люди, які живуть революцією, і є люди, які живуть з революції». Кожен з нас нехай робить так, щоби про нього можна сказати: «Це людина, яка живе Україною». Нехай ніхто не робить так, щоби про нього сказали: «Ця людина, яка живе з України!». Це була б пляма найбільшої ганьби.

Україна будуватиметься не завтра і не післязавтра. Вона будується вже тепер, будується в усіх наших регіонах. Звідси і така необхідність в людях, які не лише живуть Україною, а мають тверезий розум, які розуміють, що робити і як робити, і вже роблять, щоб Україна стала квітучою державою, рівною серед рівних у світовому співтоваристві.

 

Підготовлено викладачами

ЦК суспільно-філологічних дисциплін

JoomShaper